Фото: Rhenus Group
Інтерес до залізничного вантажного сполучення Середнього коридору (MC) між Китаєм і Європою зріс на сходинку завдяки новинам про події в Казахстані та Узбекистані.
Минулого тижня розпочалося будівництво нового залізничного логістичного терміналу в Алмати, який будується національним залізничним оператором Казахстану КТЖ і сухим портом Сіань у Китаї, щоб задовольнити зростаючий попит на пропускну здатність з боку вантажовідправників електронної комерції.
Розвиток об’єкта відбувається на фоні помітного збільшення обсягів залізничних перевезень у Середньому коридорі, причому тільки КТЖ зафіксував зростання обсягів на 86% у порівнянні з минулим роком.
Китай і Казахстан прагнуть розвивати це, особливо враховуючи поштовх, який MC отримав від операторів ланцюгів постачання, які прагнуть перебудувати свою залізничну діяльність із Росії, причому обидві країни погодилися збільшити обсяги до 27,8 млн тонн наступного року.
З’єднуючи Китай і Європу через Каспій, Південний Кавказ і Туреччину, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв сказав, що MC є «головною сполучною ланкою» світу.
Поряд з подіями в Казахстані, схоже, також ведуться роботи зі зміцнення ринку узбецької залізниці. Німецька Rhenus Group підписала меморандум про взаєморозуміння з національним залізничним оператором Узбекистану, дочірньою компанією UTY Uztemiryulkonteyner, щодо розширення та експлуатації автотранспортних перевалок в Андижані та Самарканд.
«Інвестиції в перевантажувальні потужності в регіонах Ферганської долини та Самарканду, що розвиваються, дозволять нам і нашому партнеру продовжити довгострокові транспортні проекти», — сказав керівник проекту Генріх Керстгенс (на фото вище).
Rhenus не єдиний, хто звертається до Узбекистану, Ceva Logistics збільшила потужності в країні в рамках свого нового вантажного сполучення Китай-Киргизстан-Узбекистан.
Крім того, Ceva уважно стежить за розвитком залізниці, оскільки запланований проект залізниці Китай-Киргизстан-Узбекистан, який має призвести до найкоротшого зв’язку між азіатським гігантом та Європою та Близким Сходом, має бути завершений у 2025 році.
Проте в останніх звітах ставиться під сумнів життєздатність досягнутих часових рамок через занепокоєння тим, що будівництво, хоч і готове до початку, затримується через проблеми з фінансуванням.